Фланері О’Коннор — американська письменниця та есеїстка, значущий голос американської літератури, народилася 25 березня 1925-го року в місті Савані штату Джорджія. Вона була єдиною дитиною в родині ірландських емігрантів, її батько помер від вівчака, коли їй було 16 років. У дорослому віці О’Коннор згадувала себе в дитинстві, як «клишоноге дитя з двома підборіддями й «відвали-бо-покусаю» комплексом».
За час навчання у коледжі, О’Коннор створила чимало коміксів для студентської газети. Багато критиків вважають, що саме завдяки оригінальності цих робіт пізніше сформувався її унікальний літературний стиль. О’Коннор була побожною людиною, тому питання моралі й релігії проходить наскрізною ниткою через всі її твори. Як і творчість Вільяма Фолкнера, роботи О’Коннор належать до літературного напрямку «південної готики». У них часто зображаються гротескні образи, які опиняються в жорстоких нелюдських обставинах. Американські читачі високо оцінили посмертно видане повне зібрання оповідань О’Коннор («Complete Stories»), яке 1972-го року отримало найвищу нагороду Національного конкурсу художньої літератури США.
О’Коннор працювала за дуже обмежених запасів енергії та життєвого часу. Хвора, як і батько, на спадковий вовчак, вона знала, що житиме недовго. Письменниця використовувала для творчості години, коли почувалася найкраще. Решту частину дня вона присвячувала іншим улюбленим заняттям й рано лягала спати, щоби відновити сили. Такий триб життя дозволив О’Коннор прожити й плідно творити цілих дванадцять років, замість відведених їй після діагностування чотирьох.
Докладніше про те, як проходив день О’Коннор і скліьки часу вона приділяла письменництву — у книзі «Щоденні ритуали: так працюють митці».
