4 квітня 1928 року в американському місті Сент-Луїсі на світ з’явилася дівчинка, дитинство якої від самого початку пішло шкереберть. Найгірша травма – сексуальне насильство, пережите у восьмирічному віці, та вбивство ґвалтівника її родичами. Дівчинка вважала себе причиною смерті свого кривдника, і це її так вразило, що вона замовкла на довгих п’ять років.
Відразу після закінчення школи вона народила дитину й була змушена шукати роботу. 17-річна чорношкіра мати-одиначка мала не так багато способів заробітку, тож перебирати їй не доводилося, і вона влаштувалася мити посуд у ресторані. Майбутнє жінки, яка опинилася в подібних обставинах, аж ніяк не здавалося райдужним.
Сьогодні ця жінка відома всьому світові як Майя Енджелоу (справжє ім’я Маргеріт Енні Джонсон) – письменниця та поетеса, авторка семи автобіографій, п’яти збірок есеїв, кількох поетичних книг, низки п’єс, кіносценаріїв, телешоу.
Світову славу Енджелоу принесла серія автобіографічних книг, в яких вона описує історію свого дитинства та юності зі щирою відвертістю людини, на долю якої випало забагато випробувань. Письменниця багато розповідає про африканський період життя, наповнений боротьбою за цивільні права чорношкірих та вивченням місцевої культури, ділиться смутком та переживаннями втрат, найболючішою з яких стало вбивство її соратника Мартіна Лютера Кінга.
Особливо плідними в її творчій біографії стали 70-ті роки. Енджелоу встигала писати поеми, телевізійні та кіносценарії, музику, зніматися в кінострічках, ставити театральні п’єси, викладати в коледжах. До кола її викладацької діяльності входили такі дисципліни, як філософія, етика, історія театру, теологія. Головний секрет успіху Енджелоу полягав у щирості та сердечному ставленні до людей: «Я намагаюся бути доброю, чесною, великодушною, поважною та чемною до кожної людини… чорні, білі, азіати, іспаномовні та індіанці… я намагаюся поводитися з усіма так, як я хочу, щоби поводились зі мною».
Найвищу оцінку її діяльності дав Барак Обама: «Ким тільки не була Майя протягом свого видатного життя – авторкою, поеткою, правозахисницею, драматургом, акторкою, композиторкою, співачкою… Але що в неї виходило найліпше – це розповідати історії, і найкращі з них були непідробною правдою».
Що допомагало, а що заважало письменниці в творчій праці, і чому вона не могла писати вдома – читайте у збірці про звички відомих людей «Щоденні ритуали: так працюють митці».
