Цей письменник потребував для роботи повної тиші. Кожна річ на його столі мала своє місце. Він слідував своєму робочому розпорядку з такою педантичністю та пунктуальністю, яким позаздрив би найдоскіпливіший та найнудніший із держслужбовців. Однак такий триб дозволив письменнику залишити по собі велику творчу спадщину та запам’ятатися людству, як одним із найвизначніших авторів вікторіанської епохи, чиї твори набули великої популярності ще за його життя.
Коли батька посадили у в’язницю, 12-річний Чарльз був змушений залишити навчання у школі та піти працювати на фабрику вакси, аби допомогти родині. Важкі умови цього періоду життя глибоко закарбувалися в пам’яті хлопця та вплинули на його майбутню творчість. Ці невеселі часи він зобразив пізніше у романі «Девід Коперфільд»: «Жодна людина не порадила мені, не наставила, не підбадьорила, не втішила, не допомогла, не підтримала, жодна, кого я міг би пригадати, коли, сподіваюся, піду на небо!» В подальшому житті, коли майбутній літературний геній працював клерком в адвокатській конторі, був вільнонайманим репортером, писав репортажі про судові справи та парламентські дебати, він назбирав достатньо життєвого досвіду та образів, які потім використовував у своїх творах.
Невдоволення власним положенням і умовами, в яких доводилося жити робітничому класу, стало однією з основних тем письменника. Поряд із письменництвом, він також був відомий, як філатроп та безжальний критик класової нерівності, яка панувала на той час у вікторіанському суспільстві.
7 лютого 1812 року в англійському місті Лендпорт народився Чарльз Діккенс — автор п’ятнадцяти романів, великої кількості оповідань, есеїв та п’єс. Його перу належать такі знамениті твори, як «Посмертні записки Піквікського клубу», «Олівер Твіст», «Ніколас Нікльбі», «Девід Копперфільд».
Багато з творів Дікенса було перекладено українською мовою, перші з яких побачили світ ще наприкінці XIX та на початку XX століть. Зокрема роман «Олівер Твіст» вийшов у Львові 1891 року, а видання казкової історії «Різдвяна пісня в прозі, або Різдвяне оповідання із привидами» з’явилося в перекладі Софії Куликівни 1924 року у львівському видавництві «Просвіта». Сучасний український читач також має змогу отримати «Великі сподівання» Дікенса в перекладі Р. Доценко, зануритися в «Різдвяну історію» в перекладі Івана Андрусяка, а також послухати «Пригоди Олівера Твіста» з аудіокниги, яка вийшла у «Нашому форматі».
Дізнатися ж докладніше про творчий процес письменника, від яких умов залежала його письменницька плідність, та як виглядав його робочий стіл, можна в українському перекладі книги американського автора Мейсона Каррі про творчі звички видатних людей “Daily rituals: How Artists Work”.
