Джеймс Томас Фаррелл народився 27 лютого 1904-го року в Чикаго в багатодітній родині ірландського походження. Фаррелл почав писати на початку 1920-х, а перший його роман вийшов 1932-го року. Цей твір пізніше став першою частиною трилогії «Стадс Лоніген», яка посіла 29 місце в сотні найкращих англомовних творів XX століття за версією видавництва «Modern Library».
«Стадс Лоніген» є найвідомішою та найвизначнішою роботою Фаррелла. Для створення портрету головного героя письменник використав особистий досвід життя в південній частині Чикаго, де жили ірландські емігранти. Фаррелл описує пригоди чиказького підлітка, який під впливом обставин із добросердечної дитини перетворюється на виснаженого та озлобленого алкоголіка й опускається на дно суспільства. Трилогія «Стадс Лоніген» вважається шедевром американського реалізму і справила сильне враження на сучасників Фаррелла, зокрема — на Курта Воннегута молодшого, який написав: «Робота Джима відіграла велику роль у моєму житті. Мені було шістнадцять чи сімнадцять, коли до мене потрапили книги «Стадс Лоніген». Це було найсильніше, що я коли-небудь до цього читав.”
Фаррелл зазвичай писав ночами, подекуди — цілодобово, що не дуже добре позначалося на якості його життя. За розповідями друзів, в 1950-ті роки Фаррелл мав звичку під ранок прогулюватись вуличками свого району, коли остаточно втомлювався від нічної роботи. Інколи він стукав у вікно сусідці з першого поверху, щоби побалакати.Згодом він промовляв: «Мені треба йти. У мене там нагорі жінка, яка потребує уваги». Зазвичай, він мав на увазі останній роман, над яким працював у цей час.
Врешті письменнику пощастило зустріти жінку, яка оточила його турботою й не дала остаточно збожеволіти за роботою. Клео Патуріс, яка обіймала посаду журнального редактора і згодом стала партнеркою Фаррелла, розповідала, що йому «потрібен був хтось, хто б говорив — «зараз час поснідати», «а тепер час обідати».» Як саме це відбувалося — читайте в розповідях про звички та буденне життя письменників «Щоденні ритуали: так працюють митці».
