Семюел Беккет

Семюел Беккет - ірландський англо- та франкомовний письменник, поет, автор романів та оповідань, один з основоположників театру абсурду
Ілюстрація з книги «Щоденні ритуали: так працюють митці»

Семюел Беккет, ірландський письменник, поет, перекладач та драматург, народився в Страсну п’ятницю, 13 квітня 1906-го року. Основоположника театру абсурду завжди захоплював той факт, що дата його народження була пов’язана із релігійним святом та одночасно асоціювалася з забобоном.

Незважаючи на те, що Беккет виховувався в заможній та щасливій родині, мав успіхи, як у навчанні, так і в спорті (він був професійним гравцем у крикет), хлопець відрізнявся надзвичайно замкненим характером і був похмурим та відлюдкуватим. Його психічний стан значно погіршився зі смертю батька, з яким той мав дуже близькі стосунки. Беккет впадає у важку депресію, переживає панічні напади та страждає від невпевненості в собі. Щоби подолати важкі часи, письменник звертається до психоаналізу, захоплюється працями Фройда та Юнга. Курс психотерапії допомагає йому усвідомити, що творчість може бути непоганими ліками проти неврозів та комплексів.

Перебуваючи в марних пошуках місця у творчості та в житті, Беккету вдається надрукувати першу збірку оповідань, яка, втім, не знайшла бодай якогось відгуку ні в читачів, а ні в критиків. 1936-го року Беккет закінчує свій другий прозовий твір — авангардний роман «Мерфі» та намагається прилаштувати його в якесь видавництво. Через два роки пошуків, після 42-х відмов Беккету врешті вдається надрукувати роман. Цей твір став відправною точкою у формуванні власного літературного стилю Беккета.

Названий біографами «останнім модерністом» (а інколи — першим постмодерністом), Беккет ламав усталені правила прози, створюючи оповіді та п’єси без сюжету та з мінімальною кількістю персонажів. Його творчість пройнята песимізмом — у ній розкриваються теми самотності, старіння, беззмістовності життя, страждань та смерті. У найвідомішому творі Беккета — п’єсі-абсурду «Чекаючи на Ґодо», яку було визнано найвизначнішою англомовною п’єсою XX століття, два персонажі нескінченно й даремно чекають когось на ім’я Ґодо (назва походить від випадково побаченого напису, видряпаного на стінці театрального туалету — «Скоро буду. Ґодо.”). Трагікомедія на дві дії розкриває похмуру природу людської душі, просякнутої безнадійністю та безцільністю існування. Цей твір став сходинкою на вершину Олімпу театрального мистецтва, де на Беккета чекала Нобелівська премія.

Про епізод із життя майстра абсурду читайте в збірці «Щоденні ритуали: так працюють митці».

Подібні статті

Privacy Preferences
When you visit our website, it may store information through your browser from specific services, usually in form of cookies. Here you can change your privacy preferences. Please note that blocking some types of cookies may impact your experience on our website and the services we offer.