1972-го року Американська психологічна асоціація назвала його найвидатнішим психологом XX століття (він випередив навіть Фрейда, який був названий другим). Він вважав, що свобода людської волі — це ілюзія, а поведінка людини є результатом попереднього впливу довкілля. Якщо вплив був негативним, тоді ймовірність повторення поведінки, яка спричинила негативну реакцію, є малою. Якщо ж вплив виявився позитивним, то така поведінка повториться знову. Це увійшло в основу «ящика Скіннера» — пристрою для вивчення процесу навчання, у якому поведінка може змінюватися через заохочення або покарання (сам винахідник називав його «ящиком із важелем»).
Беррес Фредерік Скіннер — видатний психолог, винахідник і письменник, народився 20 березня 1904-го року. У дитинстві він був винахідливим і творчим хлопцем, вигадуючи разом зі своїм найкращим товаришем, Рафаелем Міллером, різноманітні штукенції та заняття. Вони провели телеграфний зв’язок між своїми будинками, а одного літа почали вирощувати бузину на продаж (для відділення стиглих ягід від нестиглих хлопці вигадали спеціальний пристрій). Такі захоплення прислужилися в подальшій професійній кар’єрі Скіннера. Він спочатку планував стати письменником, але захопився психологією, познайомившись із працями психологів Джона Б. Вотсона та Івана Павлова, й у 24 роки вступив на психологічний факультет Гарварда.
Скіннер стояв у джерел біхевіоризму — напряму психології, що пояснює поведінку людей чи тварин у відповідь на зовнішні подразники. У своїх художніх та публіцистичних творах він знайомив читачів із можливостями соціальної інженерії — поведінкової корекції для покращення життя суспільства. Один із його творів — роман-утопія «Волден-два», описує експериментальну громаду в Америці 1940-х років, у якій працелюбність та рівень щастя її членів є набагато вищими, ніж у людей із зовнішнього світу.
До письменства Скіннер ставився, наче до лабораторних експериментів. Він заводив хронометр на певний час, по закінченню якого заносив кількість написаних слів до графіка. Скіннер до кінця життя дотримувався однакового розпорядку сім днів на тиждень, а його будильник дзеленчав чотири рази на добу. Запис із щоденника Сіннера докладно відтворює перебіг його дня та творчі звички. Читайте незабаром у збірці «Щоденні ритуали: так працюють митці».