Рене Декарт — геній і вільнодумець, революціонер по життю й у душі, герой свого часу, математик, філософ, народився 31 березня 1596 року у Франції. Обласканий увагою високопосадовців, фаворит шведської королеви Христини, Декарт водночас був гнаний представниками католицької церкви за свої переконання й нетривіальне ставлення до релігії. У його працях і поглядах на життя поєднувалися вроджений раціоналізм і релігійність, виплекані під час навчання в єзуїтському коледжі.
Практично все життя Декарт присвятив науці, через що на особисті стосунки йому бракувало часу. Він був привабливим чоловіком і немало жінок звертали на нього увагу, однак Декарту чомусь подобалися лише косоокі, що неабияк дивувало його знайомих та друзів. Незважаючи на свою популярність, він мав лише один серйозний роман, який подарував йому доньку. У п’ятирічному віці вона померла від скарлатини, і цю трагедію Декарт назвав найважчою в житті.
Декарту приписують винахід дедуктивного методу, яким так любив користуватися Шерлок Холмс у творах Артура Конан Дойла. Вчений також винайшов математичну систему координат, яку назвали на його честь і користуються нею й понині. Геніальність Декарта присутня не лише в точних науках, але і в його філософських роздумах. Він вміло поєднував духовність і схильність до раціоналізму, вірив у Бога і знаходив пояснення всьому, що відбувається у світі. Декарту належать такі крилаті вислови, як:
«Мислю, отже існую».
«Самотність треба шукати у великих містах».
«Здоровий глузд властивий кожному. Адже кожен вважає, що володіє ним сповна».
«Розчарування — це страх без краплі надії».
Життя Декарта раптово обірвалося в лютому 1650 року, невдовзі після того, як він долучився до двору шведської королеви. Причиною смерті офіційно вважають пневмонію, однак багато його послідовників і біографів наполягають, що це було справою рук священників. Усі ознаки вказували на отруєння миш’яком, а приводом стало вільнодумство і вплив на королеву, який заважав їй прийняти католицизм і тим самим перешкоджав розширенню впливу Ватикану. Останніми словами Декарта були «час у дорогу, душа моя».
Знаходити в усьому золоту середину й не впадати в крайнощі Декарту допомагав особливий медитативний триб життя, про який ви дізнаєтеся зі збірки про творчі звички відомих людей «Щоденні ритуали: так працюють митці».
