30 березня 2020 року зі Сполучених Штатів надійшла сумна звістка для всіх шанувальників соул-музики. На 81-му році пішов із життя співак і автор пісень Білл Візерс, найбільш відомий слухачам за піснями «Ain’t No Sunshine», «Just the Two of Us», «Grandma’s Hands», «Lean On Me», та «Lovely Day».
Візерс був наймолодшим із шести дітей у шахтарській сім’ї. Через вроджену заїкуватість він мав труднощі в стосунках із ровесниками, ще й будучи сором’язливим йому було дуже важко з кимось затоваришувати. В 13 років хлопець втратив батька, і виховувати його допомагала бабуся, якій він пізніше присвятив пісню «Бабусині руки» («Grandma’s Hands») з дебютного альбому 1971-го року «Просто як я» («Just As I am»):
Бабусині руки промовляли:
Зважай, Біллі, не гасай,
Бо впадеш на скло розбите
А в траві можуть бути змії
Щоби якнайшвидше вибратися з депресивного середовища маленького шахтарського містечка, в 17 років Візерс пішов на службу у військово-морський флот США, де прослужив 9 років. У певний момент він зрозумів, що в нього ніколи не вистачить сміливості самому звільнитися в запас, якщо він не позбудеться заїкуватості. «Я не міг вимовити ані слова без того, щоби не запнутися», — говорив він. — «Мені стало зрозуміло, що причиною була не якась фізична вада. Я запинався через страх, як сприйме мене мій співрозмовник, бо я був набагато вищої думки про всіх інших, ніж про самого себе. Тоді я почав вигадувати різні прийомчики, типу — уявляв людей голими, чи щось таке». Така самотерапія спрацювала, й 1965-го року Візерс, нарешті, звільнився з флоту та став «першим чорношкірим молочником у каліфорнійському окрузі Санта Клара». Пізніше він перейшов працювати механіком на авіаційну фабрику, де виготовлялася сантехніка для пасажирських лайнерів.
Одного вечора Візерс зайшов в один із клубів Окленда, де мав виступати блюзовий співак Лу Ролз. Виступ затримувався через запізнення Ролза, і Візерсу запам’ятався менеджер співака, який ходив туди-сюди, знервовано примовляючи: «Я плачу цьому чуваку дві штуки баксів на тиждень, а він, бляха, не може вчасно з’явитися». На той час Візерс заробляв 3 долара на годину, пробував знайомитися з дівчатами, але жодна не виявляла в ньому бодай якоїсь зацікавленості. А коли, нарешті, до клубу зайшов Ролз, усі дівчата кинулися до нього.
Візерсу було вже під тридцять, він ніколи не грав на гітарі, і не мав нічого спільного із шоу-бізнесом. Після цього випадку він купив у комісійному потриману гітару й у вільний від роботи час почав вчитися простих акордів. Візерс був переконаний, що «не потрібно бути віртуозом для того, щоб акомпанувати самому собі». Одночасно він почав відкладати гроші для запису демо-версії своїх пісень.
Коли Візерс прийшов до студії, нервово стискаючи в руках папку з піснями, він запитав продюсера: «Слухай, а хто це буде співати?»,— очевидно, очікуючи, що якийсь інший вокаліст заспіває його пісні. Продюсер відповів: «Ти, Білле, ти сам будеш це співати». Пізніше Візерс згадував: «Я цього ніколи не забуду. Він (продюсер) сів навпроти мене і сказав: «слухай, ти не знаєш, наскільки ти крутий». За кілька днів вони записали основу першого альбому.
На одну з пісень Візерса надихнула чорно-біла кінодрама 1962-го року «Дні вина та троянд». Під час перегляду Візерсу спав на думку вислів «Ain’t no sunshine when she’s gone». Для третього куплету цієї пісні Візерс збирався дописати слова, але його вмовили залишити все, як є. Тому в остаточній версії замість куплету 26 разів звучить фраза «я знаю» («I know»).
У загальному за 15 років музичної кар’єри, з 1970-го по 1985-й роки, Візерс записав вісім студійних альбомів та один альбом наживо. Він важко сприймав правила шоу-бізнесу та не любив, коли йому вказували, що і як саме він має співати. Розчарований та роздратований таким станом справ, Візерс зрештою відійшов від музики, присвятивши своє життя іншим справам, зокрема й вихованню двох своїх дітей, про що ніколи пізніше не жалкував.
Білл Ріверз, «звичайний хлопець» із шахтарських околиць, композитор та музикант, який пройшов крізь терни до зірок та повернувся неушкодженим. Історію життя Візерса можна дізнатися з документальної стрічки «Still Bill» («Все той же Білл»):
Історії життя інших творчих особистостей – поетів, композиторів, музикантів, хореографів, сценаристів, режисерів – читайте в збірці «Щоденні ритуали: так працюють митці».
