Багато хто говорить, що любить своє місто. Але ніхто не любив Нью-Йорк так сердечно, як любив Мілтон Глейзер — легенда американського графічного дизайну, автор іконічного логотипу «I❤️NY».
Свої примхливо-оптимістичні, помірно-психоделічні образи для міста і штату він почав створювати ще з 1954-го року, заснувавши після закінчення художнього коледжу разом із кількома іншими колегами студію дизайну Push Pin Studios. 20-років роботи Глейзера в студії принесли їй славу революційної і провідної у світі графічного дизайну, завдяки «переосмисленню та розширенню сфер дозволеного в дизайні, малюнку та в образотворчій культурі загалом.»
Глейзер народився 1929-го року, за півроку до початку Великої Депресії, у родині єврейських іммігрантів з Угорщини. Сім’я Глейзерів проживала в південному Бронксі, де батько тримав невеличку швейну майстерню з хімчисткою, а мама була хатньою господинею. Перед тим, як вступити до Нью-Йоркської вищої школи музики й мистецтва, Мілтон Глейзер брав уроки малювання у відомих художників-реалістів — братів Рафаеля та Мозеса Сойєрів. Він також їздив до Італії, де вчився в майстра живопису та графіки Джорджіо Моранді.
З 1974-го року дизайнер працював під емблемою власної студії Milton Glaser Inc. Поряд зі створенням логотипів та плакатів, він також брав активну участь у видавничій справі, заснувавши у 1968-му році журнал New York, а у 1983-му — студію WBMG, у якій започаткували свій зовнішній вигляд понад 50 періодичних видань з усього світу. Упродовж життя Глейзер створив понад 3600 робіт, серед яких — логотипи, фірмові стилі, брошури, меню, плакати, архітектурні проєкти, інтер’єри, обкладинки для книжок, музичних альбомів та журналів, газети, шрифт, тощо.
В інтерв’ю 2018-го року Глейзера запитали, що вплинуло на його рішення стати дизайнером, на що той відповів: «Я не можу пригадати якоїсь особливої події, яка спонукала мене займатися цим ремеслом, але, мабуть, ніколи й не було такої події. Це сталося мимоволі, бо я просто насолоджувався процесом творення. Насправді, нічого не приносило мені більшого задоволення, аніж малювати і виявляти, що здатен на створення речей, які я й не думав, що можу зробити».
Розповідаючи про свої роботи, Глейзер щиро дивується, як логотип «I❤️NY», перший ескіз якого він накидав на клаптику паперу під час подорожі в таксі 1976-го року, набув такої популярності. «Для мене це загадка. Мені важко осягнути простори людських вподобань. Чому ви надаєте перевагу ванільному морозиву, а не шоколадному? Очевидно, це питання особистих смаків. Але роботи стають класикою лише тоді, коли вони набирають тривалої популярності, а популярність з її причинами це завжди примхлива і складна штука. I❤️NY перевершив усі мої сподівання — настільки, що я вже себе з ним не асоціюю. Але це, звичайно ж, не применшує мого задоволення, коли згадую, що це був я.» До речі, за цю роботу Глейзер не взяв грошей із клієнта (тепер же місто щороку отримує понад 30 мільйонів доларів від продажу прав на використання знаку).
Після атак на вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру 2001-го року (в якому дизайнер колись створював інтер’єри для ресторанів), Глейзер виконав новий варіант логотипу з обгорівшим серцем: «I ❤️NY MORE THAN EVER» («Я ❤️ Нью-Йорк більше, ніж будь-коли»), пояснивши це так: «Коли маєш серцевий напад, частка твого серця відмирає. Як оклигаєш – зауважуєш, що серце вже не те, але люди навколо тепер важать набагато більше, і починаєш зовсім по-іншому цінувати речі».
З плином років Глейзер ніколи не втрачав інтерес до творчої праці й на жодну мить не припиняв працювати. Дизайнер ділиться своїми роздумами про взаємозв’язок віку та бажання творити: «Якщо ви можете втримувати цікавість до того, що робите — вам напрочуд пощастило. У професійному, та й в особистому житті багатьох з нас часто можна побачити, що в третьому акті згасає цікавість до життя. З’являється втома, байдужість, іноді і спротив. Зникає здатність дивуватися, і це — величезна втрата для особистості, бо наш світ насправді є неймовірно дивовижним. Я щасливий із того, що є речі, які мене все ще дивують.”
«Жоден із моїх малюнків не починався з задуму щось продати», — говорив не так давно 90-річний митець в іншому інтерв’ю, сидячи за роботою у своїй нью-йоркській студії. Натомість він вірив, що задум ідеї зростає з процесу її створення: «Мистецтво та творчість, особливо творчість, є важливими для порятунку людської душі. Щодня я приходжу сюди, щоби творити, і я роблюся надзвичайно щасливим від усвідомлення, що можу витягнути щось, що існує в моїй голові, і зробити з цього справжню річ. Чи вийде вона хорошою, чи поганою, чи можна буде її назвати мистецтвом, чи ні — байдуже! Сам процес творення допомагає мені триматися купи. Я завжди говорив, що «вихід на пенсію» є жахливою всесвітньою змовою, з метою забрати в людей життя. Господи, хто придумав цю пенсію?»
Своїми творами Глейзер передає глядачам просту життєву мудрість: «Творча робота тримає нас на плаву.» Для самого художника бути на плаву означало мати змогу творити далі.
Мілтон Глейзер пішов із життя 26 червня 2020-го року, у свій 91-й день народження.
Роботи Глейзера зберігаються у відкритих архівах Вищої школи музики та мистецтва в Нью-Йорку, де він викладав понад 60 років. Також проєкти дизайнера можна переглянути на сайті його студії.
Читайте про життя та звички багатьох творчих особистостей минулого та сьогодення в українському перекладі книги Мейсона Каррі: «Щоденні ритуали: так працюють митці».
За матеріалами статей The New York Times, Creative Boom, Brain Pickings.
